Як і за скільки відкрити мережу магазинів у Дніпрі: від засновників «Файної крамнички»

Валерій Метьолкін народився і до 24 років прожив у Сибіру. Сьогодні він власник мережі магазинів українського одягу «Файна крамничка», увесь персонал тут говорить тільки по-українськи. У російськомовному Дніпрі це дуже незвично. Та й персонал знайти непросто. Як Валерій наважився на таке рішення? Наскільки складно відкрити та підтримувати на плаву бізнес в Україні? Де шукати допомоги? Читайте.

Від «Правого сектора» до «Файної крамнички»

Валерій Метьолкін росіянин, 24 роки прожив у Сибіру. В Україні не знав нікого. Але відразу сказав своїм родичам, що буде підприємцем і відкриє свій бізнес. Йому пророкували повний крах. Але помилилися. «Підприємець – це стан душі. Життя постійно підкидає прекрасні можливості. Скористатися ними чи ні – твій вибір. Я скористався. Але це дійсно ризик. Ти можеш виграти, а можеш і програти», – розмірковує Валерій.

До 2014 року Валерій Метьолкін продавав торгове обладнання. З початком російської агресії пішов добровольцем у «Правий сектор», потім служив у батальйоні «Дніпро–1», пройшов пекло боїв під Пісками, втрачав друзів під Іловайськом. Восени 2015 року демобілізувався та задумався, що робити далі. За час служби його клієнти знайшли нових постачальників. І бізнес потрібно було починати з нуля.

Можливість для нового бізнесу Валерій побачив просто в себе вдома. Поки чоловік воював, його дружина Ольга зі своїми двома сестрами практично цілодобово шили теплу білизну для бійців. До кінця 2015 року замовлень від волонтерів ставало все менше. І сім'я Метьолкіних вирішила використовувати вивільнені виробничі потужності в мирних цілях. Ольга взяла на себе виробництво, а Валерій – продаж. Так народилася ідея «Файної крамнички» – магазину, де продають тільки українські речі, і де всі говорять тільки по-українськи. І хоча це ускладнює підбір персоналу, українська мова стала фірмовою фішкою мережі.

«Зараз я розумію, що пірнати в незнайому сферу стрімголов було самовпевнено, – каже Валерій. – Я раджу, перш ніж відкривати свою справу, попрацювати в схожому бізнесі на когось, щоб не повторювати дурних очевидних помилок. Це дасть можливість вивчити внутрішню кухню і не заплатити за це власними грошима. Ми зробили всі можливі помилки. 15-ий, 16-ий, 17-ий роки згадую з жахом. Але вирулили, – згадує Валерій Метьолкін.

Перша «Файна крамничка» з'явилася в жовтні 2015 року в ТРЦ «Експрес». На сьогодні у мережі є 4 магазини. Асортимент на 30% складається з одягу власного виробництва, решта – продукція партнерів. За спиною -– 5 закритих через низьку прибутковість торгових точок. Валерій не чекає з моря погоди. І якщо десь справа не пішла, швидко згортає торгівлю та переносить її на іншу локацію. «Сидіти в невдалому місці та чекати, що диво станеться – не мій шлях. Сподіваюся, що через 5 років ми побачимо мережу магазинів по всій Україні, а також досить потужне виробництво. Щоб було що в них продавати», – каже він.

Скільки коштує мережу побудувати

Справжній бич для українських підприємців у сфері торгівлі – висока орендна плата та дорогі кредити. На щастя, стартовий капітал у Метьолкіна був ще з довоєнних часів. «Заходити в роздрібний бізнес без досвіду та з позиковими грошима я не раджу нікому. Кредит у загальній сумі інвестицій не повинен перевищувати 20%. Інакше дуже ризиковано. Якщо ви на старті зіпсуєте свою кредитну історію проханням про реструктуризацію боргу, наступних кредитів не отримаєте. А без них дуже важко розвиватися. Спочатку все, що може піти не так, піде не так. Потрібно розробити три бізнес-плани: позитивний, негативний і середній. Частіше за все ви будете звірятися з негативним», – ділиться досвідом підприємець. – Для старту бізнесу роздрібного продажу одягу потрібно декілька мільйонів гривень. Тільки обладнання для магазину обійдеться тисяч у сто. А ще оренда, зарплата продавців, податки. Відкриття одного магазину обійдеться десь у мільйон гривень. Але складати всі яйця в одну корзину – занадто великий ризик. Неможливо прорахувати, де торгівля піде, а де ні. Тому краще орендувати площі в різних частинах міста та дивитися, де клює».

Валерій упевнений, що витрачати гроші на купівлю власного приміщення під магазини не має сенсу. Незважаючи на високу вартість оренди, працювати в торговому центрі куди вигідніше. «Пройдіться вулицею та подивіться, скільки таких приміщень винаймається в Дніпрі. Незважаючи на те, що по вулицях ходить безліч людей, вони неохоче заходять в маленькі магазинчики. А купувати цілеспрямовано йдуть в улюблений ТРЦ, – ділиться досвідом підприємець. – Ось там вони розслабляються та отримують задоволення від шопінгу. У такому настрої люди стежать за акціями та знижками, часто купують щось спонтанно».

Бракує людей і знань

Планів у Валерія Метьолкіна дуже багато! Він хоче створити та розкрутити повноцінний бренд модного одягу за всіма правилами маркетингу та відкрити «Файну крамничку» в кожному торговому центрі України. Бракує зовсім трохи: знань, людей і грошей. «Малому бізнесу в Україні непросто, – каже Валерій. – Відчуваю, що особисто мені дуже не вистачає юридичних знань. В Україні дуже зарегульоване трудове законодавство та передбачаються колосальні штрафи. Найгірше, що інструкції прописані таким чином, що виконати їх практично неможливо. Щоб спати спокійно, я найняв відмінного бухгалтера, який за сумісництвом ще й юрист. Самостійно вести свою бухгалтерію можуть тільки ті підприємці, які не мають найманих працівників». Сьогодні Валерій планує відкривати магазини в малих містечках і селах. Він вивчає пропозиції з нерухомості, розраховує бізнес-план. Але на це теж потрібні гроші, отримати які непросто.

Де взяти гроші на розвиток?

Сьогодні в Україні навіть з бездоганною кредитною історією отримати кредит – дуже складне завдання. «Я звертався в різні банки. Але найкращою, на мій погляд, є програма ПриватБанку для малого бізнесу КУБ. Приятель-підприємець, який користується цими послугами, порадив, – розповідає Валерій. – Я взяв у них в кредит 200 тис. грн у минулому році на відкриття нового магазину (торговельне обладнання та оборотний капітал). На щастя, все склалося вдало, і цей кредит я погасив повністю. Хочу зазначити, що рішення про видачу грошей було ухвалено надзвичайно швидко, що стало для мене несподіванкою. В інших банках, з якими я мав справу, отримання кредиту вимагає багато часу на очікування. У ПриватБанку все не так. Він йде в ногу з часом. Без зайвих зволікань протягом двох днів я отримав гроші. Я дуже ціную таку оперативність і стабільність. Адже одного разу якийсь банк з іноземним капіталом не міг видати мені кредит під заставу мого депозиту в цьому ж банку. Я ціную ставлення ПриватБанку до бізнесу. Планую ще не раз до них звертатися за грошима, необхідними на розвиток. І рекомендую програму КУБ усім підприємцям».